ЗДО №4, ”Дзвіночок”, Летичів
Летичівський район, Хмельницька область

Молодша група №1 "Гномики" вітає вас!

З  ВАШИМИ  ДІТЬМИ  ПРАЦЮЮТЬ:

вихователі 

ФАСЕНКО ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

 

ТИСЮК  ОЛЕСЯ  ВОЛОДИМИРІВНА

помічник вихователя:

ЄЛЕНКОВА  НАТАЛІЯ  ПАНАСІВНА

 

Вік дітей - молодший вік (3-4 роки)

Педагогічне кредо:

Кожна прожита секунда – це частинка життя, а кожну частинку життя треба гідно прожити.

Наш девіз:

Ми - маленькі гномики!
Любим гратись залюбки,
Весело зростаємо, бігаєм, стрибаємо,
І своє маленьке «Я» розвиваємо щодня!


Пріоритетні завдання:

  • Орієнтація на індивідуальні особливості кожної дитини;
  • Прагнення повноцінно задовольнити потреби дитячої особистості, оточити її любов’ю і теплом, створити тим самим позитивні рушійні сили розвитку;
  • Розуміння постійної динаміки в розвитку дітей, та створення для цього відповідних умов.

РЕЖИМ  ДНЯ

1. Прийом дітей, огляд, ігри 8.00-8.50
2. Ранкова гімнастика 8.05-8.55
3. Підготовка до сніданку, сніданок 8.55-9.25
4. Підготовка до організованої діяльності 9.25-9.35
5. Організована діяльність 9.35-10.15
6. Підготовка до прогулянки, прогулянка 10.15-12.00
7. Підготовка до обіду, гігієнічні водні процедури 12.00-12.10
8. Обід, підготовка до денного сну 12.10-13.00
9. Сон 13.00-15.00
10. Поступовий підйом, гімнастика після сну, оздоровчі процедури 15.00-15.30
11. Підвечірок 15.30-15.50
12. Ігри, спілкування, індивідуальна діяльність, розваги,
прогулянка, повернення додому
15.50-17.00

Особливості розвитку дітей молодшого дошкільного віку

Четвертий рік життя — пора вступу дитини в дошкільне дитинство, початок якісно нового етапу в його розвитку. Психологічний вихід із спільної з дорослим позиції «Ми» і виникнення власного самостійного «Я», що становить основу кризи переходу в дошкільне дитинство, змінює ставлення дитини до всього, що його оточує. Якщо його інтереси в ранньому віці визначалися світом предметів, то в посткризовий період центральне місце в полі його усвідомлення займає світ людей. Він з цікавістю вивчає дорослих, «відкриває» для себе в новій якості однолітка. Починається активне пізнання соціальної дійсності. Людина, її діяльність, поведінка, і, головне, відносини між людьми, стають об’єктами пильної уваги, сприйняття, наслідування, спостереження, усвідомлення з боку дитини.

У цьому віці розвиток соціального сприйняття здійснюється за двома напрямками. Перше — це сприйняття світу дорослих (соціальна вертикаль). Бажання стати дорослим, робити все як дорослі, говорити, як дорослі, стає руйнівною силою його розвитку. Він прагне вичленити, усвідомити, а потім і відтворити в грі перші стосунки, які стають доступними його розумінню (відносини дорослих до нього самого). Спілкування з дорослим на початку четвертого року життя в значній мірі ще має ділову мотивацію, але до кінця простежується і виражений ігровий мотив. Взаємодія будується на предметно-ігрової основі. Зміст відносин визначається взаємними побутовими та ігровими інтересами при провідній ролі дорослого на початку року з поступовою активізацією ігрової позиції дитини — до середнього дошкільного віку.

Другий напрямок — сприйняття однолітка (соціальна горизонталь). Раніше орієнтована тільки на дорослого, дитина «відкриває» для себе однолітка в якості об’єкта взаємодії, як ділового та ігрового партнера (виділяє людей що його оточують, ідентифікує себе з ними, прагне до спілкування і співпраці).

Комунікативна діяльність дитини відрізняється активністю і прагненням діяти не тільки «поруч», але «разом» з однолітком. Серед використовуваних комунікативних засобів майже в рівній мірі представлені немовні (екпресивно-жестові, мімічні) і мовні засоби. Співвідношення немовних і словесних засобів спілкування значною мірою індивідуальне, залежить від рівня розвитку мови і мовної активності дитини. У промові дітей в процесі ділового співробітництва переважають висловлювання, в яких фіксується зміст виконаної дії (дитина повідомляє партнеру, що він зробив). 

 З гострої потреби дитини бути дорослим і неможливості це здійснити реально народжується нова ведуча діяльність, в якій дитина задовольняє свої соціальні потреби (у співпраці з дорослим і з іншими дітьми) у рольовій грі. Це стає можливим в результаті освоєння особливої ігрової техніки. Техніка гри полягає в різних рівнях заміщення, якими поступово опановує дитина:

— предметні (поряд з реальними предметами дитина використовує предмети — заступники);

— позиційні (соціальні), коли позиція «Я» заміщається позицією «Хтось, інший». Дитина діє від імені іншої особи, з позиції прийнятої ролі.

— ситуативні (в результаті стійкої рольової поведінки відбувається заміщення реальної ситуації ситуацією уявною). Дитина діє в уявному плані.

У цей період в грі зазвичай домінує предметний зміст (головне — одягати, годувати, укладати ляльку спати, тобто здійснювати з нею предметні дії), а ближче до чотирьох років сенсом гри стає відтворення материнського дбайливого ставлення до ляльки як до дитини, тобто соціальний зміст. Таким чином у молодшому дошкільному віці відбувається розвиток соціальної спрямованості ігрових дій дитини. Він бере на себе перші ролі — близьких дорослих і відтворює в грі модель ставлення дорослих до дитини. Але ще дуже привабливими залишаються і перетворення в тварин, що з’являється в ранньому дитинстві і, по суті, ще позбавлене соціального змісту. Діти передають не відносини між ними (на відміну від казкових персонажів, поведінка яких побудована на соціальних відносинах), а лише зовнішні ознаки, характерні рухи (зайчик стрибає, ведмідь ходить перевальцем і т.і.).

В якості основного ігрового партнера в цьому віці виступає лялька (партнер, який не має своєї ігрової програми). Ставлення до ляльки не у всіх дітей однакове. В одних сенс гри має виражений предметний характер (лялька — красива, особлива іграшка). У інших — проглядається зародження справжньої ролі (мами), коли лялька стає заступником немовляти. У цьому випадку в ігровій поведінці дитини мають місце звернення до ляльки як до дитини, дії, що виражають ніжне, ласкаве ставлення до неї (заглядання в очі, усмішка,дотики, поцілунки і т.д.). Треба відзначити, що у частини дітей вже в цьому віці виявляється прагнення грати «за двох», тобто створювати ігрову програму ляльці. Лялька-дитина як би веде діалог з мамою. Це, безумовно, для молодшого віку є гарним показником.

По мірі виникнення у дитини інтересу до однолітка як до об’єкта взаємодії й усвідомлення себе в якості суб’єкта діяльності розвиваються і їх спільні ігри, формується ігрове партнерство. Але в цьому віці їх взаємодія дуже нетривала, виникає стихійно, без попереднього плану. Діти вчаться узгоджувати свої дії, повідомляючи (інформуючи партнера), про зміст своїх дій. Увага до партнера спостерігається у трирічних дітей далеко не завжди, але до чотирьох років вона стає стійкою.

Саме в процесі предметно-ігрових дій дітьми набувається перший досвід взаємодії, освоюються засоби комунікативної поведінки. У початкових формах ігрового партнерства створюються особливі умови для оволодіння комунікативною функцією мови, складаються перші форми словесної регуляції діяльності і довільності, розвивається уява.


Група "Гномики"

 


Ми - маленькі дошкільнята,

Любимо творчо працювати,

Умілі руки маємо,

Все виготовляємо.

Ліпимо, аплікуємо,

І усіх дивуємо!

Логін: *

Пароль: *