Інклюзивна група "Ромашка" вітає Вас!
З ВАШИМИ ДІТЬМИ ПРАЦЮЮТЬ:
вихователь
ЛИПКО ЛЮДМИЛА ВОЛОДИМИРІВНА
вихователька
ВОРОНІШИНА АЛЛА ВОЛОДИМИРІВНА
помічник вихователя
ПОПЛІНСЬКА АНЕЛІЯ МАРТИНІВНА
Вік дітей - старший дошкільний вік (6 рік життя)
Наше кредо:
До кожної дитини ключ знайти,
У праці результат хороший мати.
Упевнено і творчо до мети іти,
З любов’ю серце дітям віддавати.
Наш девіз:
Ромашкою групу свою ми назвали,
Малята в ній ніби пелюстками стали,
І дружно, і весело в нас малюки
Навчаються й граються тут залюбки.
Пріоритетні завдання:
- збереження здоров’я дітей, забезпечення їх особистісного, морального, соціального розвитку;
- використання сучасних технологій в освітній діяльності;
- створення умов для здобуття дітьми якісної дошкільної освіти.
Особливості розвитку дітей старшого дошкільного віку
Старший дошкільний вік відіграє особливу роль у розвитку дитини: в цей період життя починають формуватися нові психологічні механізми діяльності та поведінки.
Відбуваються великі зміни вищої нервової діяльності. Вдосконалюються основні нервові процеси – збудження і особливо гальмування. Це сприятливо позначається на можливостях саморегуляції. Дитина не так швидко стомлюється, стає більш витривалою психічно(що пов’язано і зі зростаючою фізичною витривалістю).
Під впливом виховання поступово відбувається перехід від імпульсивної ситуативної поведінки, до поведінки, опосередкованої правилами і нормами. Діти активно звертаються до правил при врегулюванні своїх взаємовідносин з однолітками. Формуються соціальні уявлення морального плану, старші дошкільники вже відрізняють хороші і погані вчинки, мають уявлення про добро і зло.
У цьому віці розширюються інтелектуальні можливості дітей. Вона не тільки виділяє істотні ознаки в предметах і явищах, а й починає встановлювати причинно – наслідкові зв’язки між ними, просторові, часові та інші відносини.
Розширюється загальний кругозір дітей. Інтереси старших дошкільників поступово виходять за рамки найближчого оточення дитячого садка і сімї. Дітей приваблює широкий соціальний і природний світ, незвичайні події та факти. Старший дошкільник намагається самостійно осмислити і пояснити отриману інформацію. З п’яти років починається справжній розквіт ідей “маленьких філософів”.
У старшому дошкільному віці зростають можливості пам’яті, виникає навмисне запам’ятовування з метою наступного відтворення матеріалу, більш стійкою стає увага. Відбувається розвиток всіх пізнавальних психічних процесів. У дітей підвищується гострота зору і точність розрізнення кольору, розвивається фонематичний і звуковисотний слух, значно зростає точність, оцінок ваги і пропорції предметів, систематизується уявлення дітей.
Діти стають вибагливі у стосунках і спілкуванні. Вони самостійно створюють ігровий простір, вибудовують сюжет і хід гри, розподіляють ролі. У спільній грі з’являється потреба регулювати взаємини з однолітками, складаються норми моральної поведінки,проявляються почуття. В результаті взаємодії та порівняння своєї поведінки з поведінкою однолітка, у дитини з’являється можливість кращого усвідомлення самого себе, власного «Я».
Інтерес старших дошкільників до спілкування з дорослим не стає слабшим. Діти активно прагнуть привернути до себе увагу дорослих, втягнути в розмову. Дітям хочеться поділитися своїми знаннями, враженнями, судженнями. Рівноправне спілкування з дорослим піднімає дитину в своїх очах, допомагає відчути своє дорослішання і компетентність. Змістовне, різноманітне спілкування дорослих з дітьми (пізнавальне, ділове, особистісне) є найважливішою умовою їх повноцінного розвитку.
Батькам на замітку-дітям на користь.
"Розвиваємо мовлення вдома. "
Особливості розвитку дітей молодшого дошкільного віку
Четвертий рік життя — пора вступу дитини в дошкільне дитинство, початок якісно нового етапу в його розвитку. Психологічний вихід із спільної з дорослим позиції «Ми» і виникнення власного самостійного «Я», що становить основу кризи переходу в дошкільне дитинство, змінює ставлення дитини до всього, що його оточує. Якщо його інтереси в ранньому віці визначалися світом предметів, то в посткризовий період центральне місце в полі його усвідомлення займає світ людей. Він з цікавістю вивчає дорослих, «відкриває» для себе в новій якості однолітка. Починається активне пізнання соціальної дійсності. Людина, її діяльність, поведінка, і, головне, відносини між людьми, стають об’єктами пильної уваги, сприйняття, наслідування, спостереження, усвідомлення з боку дитини.
У цьому віці розвиток соціального сприйняття здійснюється за двома напрямками. Перше — це сприйняття світу дорослих (соціальна вертикаль). Бажання стати дорослим, робити все як дорослі, говорити, як дорослі, стає руйнівною силою його розвитку. Він прагне вичленити, усвідомити, а потім і відтворити в грі перші стосунки, які стають доступними його розумінню (відносини дорослих до нього самого). Спілкування з дорослим на початку четвертого року життя в значній мірі ще має ділову мотивацію, але до кінця простежується і виражений ігровий мотив. Взаємодія будується на предметно-ігрової основі. Зміст відносин визначається взаємними побутовими та ігровими інтересами при провідній ролі дорослого на початку року з поступовою активізацією ігрової позиції дитини — до середнього дошкільного віку.
Другий напрямок — сприйняття однолітка (соціальна горизонталь). Раніше орієнтована тільки на дорослого, дитина «відкриває» для себе однолітка в якості об’єкта взаємодії, як ділового та ігрового партнера (виділяє людей що його оточують, ідентифікує себе з ними, прагне до спілкування і співпраці).
Комунікативна діяльність дитини відрізняється активністю і прагненням діяти не тільки «поруч», але «разом» з однолітком. Серед використовуваних комунікативних засобів майже в рівній мірі представлені немовні (екпресивно-жестові, мімічні) і мовні засоби. Співвідношення немовних і словесних засобів спілкування значною мірою індивідуальне, залежить від рівня розвитку мови і мовної активності дитини. У промові дітей в процесі ділового співробітництва переважають висловлювання, в яких фіксується зміст виконаної дії (дитина повідомляє партнеру, що він зробив).
З гострої потреби дитини бути дорослим і неможливості це здійснити реально народжується нова ведуча діяльність, в якій дитина задовольняє свої соціальні потреби (у співпраці з дорослим і з іншими дітьми) у рольовій грі. Це стає можливим в результаті освоєння особливої ігрової техніки. Техніка гри полягає в різних рівнях заміщення, якими поступово опановує дитина:
— предметні (поряд з реальними предметами дитина використовує предмети — заступники);
— позиційні (соціальні), коли позиція «Я» заміщається позицією «Хтось, інший». Дитина діє від імені іншої особи, з позиції прийнятої ролі.
— ситуативні (в результаті стійкої рольової поведінки відбувається заміщення реальної ситуації ситуацією уявною). Дитина діє в уявному плані.
У цей період в грі зазвичай домінує предметний зміст (головне — одягати, годувати, укладати ляльку спати, тобто здійснювати з нею предметні дії), а ближче до чотирьох років сенсом гри стає відтворення материнського дбайливого ставлення до ляльки як до дитини, тобто соціальний зміст. Таким чином у молодшому дошкільному віці відбувається розвиток соціальної спрямованості ігрових дій дитини. Він бере на себе перші ролі — близьких дорослих і відтворює в грі модель ставлення дорослих до дитини. Але ще дуже привабливими залишаються і перетворення в тварин, що з’являється в ранньому дитинстві і, по суті, ще позбавлене соціального змісту. Діти передають не відносини між ними (на відміну від казкових персонажів, поведінка яких побудована на соціальних відносинах), а лише зовнішні ознаки, характерні рухи (зайчик стрибає, ведмідь ходить перевальцем і т.і.).
В якості основного ігрового партнера в цьому віці виступає лялька (партнер, який не має своєї ігрової програми). Ставлення до ляльки не у всіх дітей однакове. В одних сенс гри має виражений предметний характер (лялька — красива, особлива іграшка). У інших — проглядається зародження справжньої ролі (мами), коли лялька стає заступником немовляти. У цьому випадку в ігровій поведінці дитини мають місце звернення до ляльки як до дитини, дії, що виражають ніжне, ласкаве ставлення до неї (заглядання в очі, усмішка,дотики, поцілунки і т.д.). Треба відзначити, що у частини дітей вже в цьому віці виявляється прагнення грати «за двох», тобто створювати ігрову програму ляльці. Лялька-дитина як би веде діалог з мамою. Це, безумовно, для молодшого віку є гарним показником.
По мірі виникнення у дитини інтересу до однолітка як до об’єкта взаємодії й усвідомлення себе в якості суб’єкта діяльності розвиваються і їх спільні ігри, формується ігрове партнерство. Але в цьому віці їх взаємодія дуже нетривала, виникає стихійно, без попереднього плану. Діти вчаться узгоджувати свої дії, повідомляючи (інформуючи партнера), про зміст своїх дій. Увага до партнера спостерігається у трирічних дітей далеко не завжди, але до чотирьох років вона стає стійкою.
Саме в процесі предметно-ігрових дій дітьми набувається перший досвід взаємодії, освоюються засоби комунікативної поведінки. У початкових формах ігрового партнерства створюються особливі умови для оволодіння комунікативною функцією мови, складаються перші форми словесної регуляції діяльності і довільності, розвивається уява.
Група "Ромашка"
" Ягідки розсипалися "
Аплікація "Веселі хмаринки до нас завітали"
Маленькі хазяї. Посадили цибульку.
Група " Ромашка "
Доглядаємо за городом на підвіконні.
